Невмирущість духовної краси людини – Лесі Українки.

Ні, я жива, я буду вічно жити,
я в серці маю те, що не вмирає…
Леся Українка

Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу геніальна поетеса Леся Українка. Хоч і не з такої вже далекої минувшини, проте все одно наче крізь серпанок легендарності проступає до нас її образ, образ ніжний і чистий.
Уярмлення свого народу, безправність його культури поетеса переживала як особисту трагедію. Душа її, лагідна від природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків, колоніальної сваволі, поетеса майже фізично задихалася в атмосфері царського деспотизму. Великим смутком озиваються в свідомості Лесі Українки давні кривди українського народу.
Як писала поетеса, людина завжди може знайти в собі сили, з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу – через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання і добротворення. Пройшовши через це, вона стає мудрою, бо пізнає смисл свого буття.
А якщо й загине, то краплинка мудрості придбана у цій боротьбі, залишається людям.
В нашій школі було проведено
виховну годину, присвячену творчості Лесі Українки, з метою передати силу і глибину її поетичного світу, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.На цю тему учні підготували виставку малюнків та декламували вірші.